У скорботі серця: Швайківська громада попрощалась з Героєм Дмитром Дячуком
У селі Мирославка відбулося скорботне прощання з молодим воїном-прикордонником Дмитром Дячуком, життя якого трагічно обірвалося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Він був сином своєї землі, захисником Батьківщини, для якого служба Україні стала справжнім покликом серця. Сум і біль втрати об’єднав рідних, побратимів, друзів та односельців, які прийшли провести його в останню путь.
Народився Дмитро Дячук 8 листопада 2003 року у Львові. Його тато був військовий, тож родині доводилось часто переїздити. З дитинства Дмитро був вихований в любові до Батьківщини. Приклад батька спонукав юнака обрати шлях воїна, готового боронити рідну землю.
До першого класу Дмитро пішов у м. Хмельницький. Згодом родина переїхала до міста Могилів-Подільський, а потім до Житомира. Дитинство пройшло у двох селах – Мирославка та Райки, куди хлопець часто приїздив, проводив дозвілля. Численні друзі з цих сіл зібралися сьогодні, щоб проститися молодим чоловіком.
Дмитрусиком-золотасиком називала онука любляча бабуся, у якої він зростав на очах... Його лагідне «Привіт-привіт» завжди радувало її слух, а тепер залишиться теплим та болючим спогадом про онука.
Дмитро Дячук закінчив 11 класів Бердичівського міського ліцею № 15. Ще зі школи мав особливу пристрасть до мотоциклів. Його серце билося швидше, коли він сідав на байк...
У юному віці Дмитро пережив важку втрату – смерть мами. Втрата найріднішої людини завдала сильного болю. Але понад усе Дмитро прагнув, щоб мама ним пишалася. Тож вчинки та рішення намагався робити поміркованими, мудрими та правильними.
Після закінчення школи підписав контракт та приєднався до лав Житомирського прикордонного загону. Його вибір був усвідомленим та патріотичним.
З перших днів війни Дмитро став на захист Батьківщини. Попри молодий вік пройшов пекельні та гарячі точки такі, як Вовчанськ, Костянтинівку…. Саме у Костянтинівці отримав відзнаку – «Відмінний прикордонник».
У 2023 році у Франці проходив підготовку для штурмових підрозділів. Згодом навчався у Черкасах та Яворові, здобув кваліфікацію снайпера та диплом з відзнакою.
Дмитро був хорошим сином, турботливим братом, наймилішим онуком, щирим другом, вірним побратимом та відчайдушним захисним України… Але одна мить на дорозі відібрала його життя…
Зі словами співчуття до рідних звернулося керівництво громади, бойові побратими воїна. Слова, щоб висловити гіркий біль втрати, в такі миті важко знайти...
Життя Дмитра Дячука обірвалось трагічно та несподівано, але доброта, мужність та щирість, якими він ділився з людьми, ніколи не зітруться з нашої пам'яті. Молодий воїн назавжди залишиться символом любові до рідної землі та прикладом відданості обов’язку. Нехай Господь дарує йому вічний спокій, а близьким – розраду у скорботі та сили, щоб пережити важку втрату…
