Рік без Героя: пам'яті Олега Демченка присвячується…
Минає рік відтоді, як Швайківська громада втратила свого мужнього захисника Олега Демченка. Час не здатен загоїти біль втрати, адже війна забирає найкращих. Тих, хто без вагань став на захист рідної землі, своїх родин і майбутнього України.
Вшанувати світлу пам'ять воїна-захисника в Будинку культури села Швайківка зібрались рідні, близькі, жителі села, працівники сільської ради, вчителі. Зі словами вдячності до рідних звернулися секретар сільської ради Ольга Гусар, начальник відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Жанна Карпенко, директор Швайківського ліцею Ірина Білан. Спогадами про учня поділилась перша вчителька Олена Кузьменко.
Народився Олег Демченко 18 лютого 1988 року у селі Швайківка, де пройшли його дитинство та юність. Зростав у люблячій та турботливій родині. Закінчив сільську школу, згодом здобув професію будівельника. По закінченню навчання був призваний на строкову військову службу.
Тривалий час чоловік працював у Райківській виправній колонії та на будівництві у різних містах. Був енергійний та завзятий, мав золоті руки та веселу вдачу. Радів народженню двох чудових синочків. Був люблячим сином та братом.
Друзі й односельці пам’ятають Олега Демченка як доброго, чуйного та надійного чоловіка. Служити поряд із ним вважали за честь бойові побратими.
Олег Демченко пройшов значний бойовий шлях. На війну пішов добровольцем. Був мобілізований 28 лютого 2022 року. Службу проходив у 9-й окремій автомобільній санітарній роті. За високі досягнення неодноразово був відзначений військовим командуванням. Зокрема, відзнаками «За сумлінну службу», медаллю «Хрест доблесті», нагрудним знаком «За зразкову службу». Він пішов на війну не заради слави чи нагород, а тому, що не міг інакше.
Побратими поважали Олега за спокій, витримку, вміння підтримати словом і ділом. Він не хизувався, а просто виконував свою справу. І робив це до кінця. Його дії рятували життя інших. Завжди з вірою говорив, що скоро повернеться додому і настане мир.
24 травня 2025 року мужнє серце нашого воїна Олега зупинилося в населеному пункті Явкине Баштанського району Миколаївської області. До останнього подиху він залишився вірним військовій присязі та народу України. Поховали Героя у рідному селі…
Полеглі Герої не зникли, не стали минулим чи тінню. Вони - наше теперішнє, пам’ять про них - нестерпний біль і водночас найбільша сила нації. Їхні подвиги є дороговказом для народу крізь темні часи випробувань. Душа Олега Демченка, як і душі інших загиблих воїнів-оборонців, піднялася у небо, щоб звідти оберігати майбутнє України. Він став прикладом незламності, честі та відданості рідній землі.
Світла пам’ять про Олега Демченка назавжди житиме у серцях рідних, побратимів, друзів, односельців та всіх, хто знав його особисто. Його ім’я навіки вписане в історію Швайківської громади та України як ім’я Героя, який до останнього подиху залишався вірним своєму народові та військовій присязі.
Сьогодні ми молимося за упокій його душі та дякуємо за подвиг, який не має ціни. Пам’ятаємо кожного, хто поклав життя за мирне майбутнє нашої держави.
