Жителі Швайківської громади провели в останню путь загиблого захисника України Олександра Дембіцького

  • 1644

Фото без опису

Черговою незагойною раною на серцях жителів Швайківської громади стала загибель захисника, уродженця села Райки Олександра Валерійовича Дембіцького. 5 липня прощання з воїном відбулося в гарнізонному Будинку офіцерів. Провести Героя  в останню путь та віддати шану воїну  зібрались  жителі Швайківської громади.

«Нині наша держава переживає важкі часи, сповнені болю, сліз та горя. На жаль, нам доводиться збиратися з таких траурних, сумних та важких причин. Ми проводимо у засвіти нашого Героя, нашого Сашка. Щирі співчуття родині, дружині, мамі, діткам. Нехай Господь надасть вам сил, щоб пережити таке горе», - звернулась  заступниця сільського голови Олена Лещенко.

Народився Олександр Дембіцький 12 червня 1993 року в селі Райки. Маленький, білявий хлопчик з допитливими оченятами та милою посмішкою на обличчі… Дитинство було, як і всіх: ріс, навчався у школі, закінчив її, потім став студентом Бердичівського професійно-технічного училища №4, де здобув професію зварювальника…. Зустрів свою другу половинку. Олександр і Аліна створили сім’ю, жили дружно і в злагоді. Чоловік мав золоті руки, тому ніколи не сидів без діла, працював, допомагав людям, не цурався ніякої роботи. Разом з коханою створювали сімейний затишок у власній оселі. Народили двох діток. Чоловік не міг стояти осторонь того, що відбувається в країні. Самостійно вирішив  стати на захист Батьківщини. «Якщо не я, то хто ж?» - категорично сказав дружині, коли та не відпускала, немов передчуваючи біду...

Олександр Дембіцький боронив Батьківщину на Донеччині. Загинув 30 червня поблизу населеного пункту Рівнопіль, під час виконання свого військового та громадянського обов’язку.

Зі словами скорботи звернулась до присутніх староста Райківського старостинського округу Наталія Войнівська: «Гірко та боляче втрачати найкращих. Вічна память та шана Герою».

Безжальна війна обірвала молоде та квітуче життя. Олександру Дембіцькому у червні виповнилось 30 років, а його перша вчителька, нині директор Райківської гімназії Світлана Чумак пам'ятає, як у 1999-му привела його у перший клас з надією на щасливе та мирне майбутнє. Проте дев'ять років в Україні йде війна, а ми боремося з ненаситним та лютим ворогом. В пам'ять про свого учня – принципового та справедливого, щирого та привітного Світлана Чумак принесла 30 ромашок, як тридцять років земного життя Олександра.

Як завжди проникливими та щемливими видались слова військового капелана, отця Івана Цихуляка. Він закликав змінитися кожного з нас, щоб бути гідними світлої пам'яті воїна.

Живим коридором шани провели Героя в останню путь. Свій вічний спочинок Олександр Дембіцький знайшов на міському кладовищі.

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису