Точних даних про походження села немає, але є всі підстави вважати, що назва села змінювалася. В давнину село називалося Свайківка, можливо через те, що сваї з’єднували дане село з сусідним селом Слободище. В «Історико-статестичному описі церков і приходів Волинської єпархії» із книги Н.І, Теодоровича у 1888р. зазначалося, що село називалось Швайківка Рятківської волості.
З польського рукопису відомо, що назва села походить від річки Швай, яка витікає з урочища Шваю. Село являє собою хвилясту рівнину. До 1861 року село належало поміщику литовцю Узембло. Селяни були кріпаками, вони відробляли панщину за 6 днів на тиждень, зазнавали тяжких утисків з боку пана та його управителя Кончаковського. Після реформи 1861 року земля пана Узембло була поділена між селянами за викуп. Другу частину земель викупив підприємець Терещенко. На землях села збудувала собі маєток паня Ярославна, чоловік якої працював присяжним повіреним Київської губернської палати. Недалеко від маєтку Ярославною була відкрита лікарня, в якій селяни одержували безкоштовну медичну допомогу. До 1917 року в селі було 2000 га землі, панської-1200га, селянської -750га, церковної-50га. В ході революційних подій селяни розгромили маєтки Ярославни та Терещенка і розділили землю між селянами. Ініціаторами розподілу поміщицької землі були голова комнезаму Тулубінський Павло Трохимович та незаможників Самсонюк Іван Михайлович.
У 1929 році було створено колективне господарство «Новий шлях». Повністю колективізацію завершено у 1934 році. На той час в селі працювала церковно-приходська трирічна школа.
У 1938 році було закінчено будівництво середньої школи.
У 1941 році відбувся перший випуск у Швайківській середній школі.
З липня 1941 року Швайківка була окупована гітлерівцями. 210 жителів села брали участь у боротьбі проти німецьких загарбників. 101 житель села загинули смертю хоробрих за Батьківщину. 201 відзначені орденами та медалями. На сільському кладовищі поховані 2 члени підпільної групи, що діяла під окупації, прізвища їх невідомі. В 1965 році на могилі встановлений обеліск.
5 січня 1944 року село було визволено від фашистських окупантів.
На сільському кладовищі у братській могилі захоронено 28 воїнів, які загинули за визволення села.
У 1970 році на могилі встановлено пам’ятник воїнам-визволителям.
У 1975 році до Швайківського колгоспу «Новий шлях» приєднано колгосп с.Слободище і колгосп було названо «Комуніст». Колгосп мав великий тракторний парк, який налічував понад 80 тракторів та комбайнів. Автомобільний парк, який налічував понад 60 машин різних марок. В колгоспі була ферма ВРХ, свиноферма, колгосп вирощував великі урожаї зернових та цукрових буряків, картоплі. Славились городня бригада, яка вирощували різні овочі.
У 1975 року в центрі села було встановлено обеліск воїнам-односельчанам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.
У 1986 році на могилі воїна-інтернаціоналіста Живуна Сергія Олександровича встановлена стела і гарбо з великим портретом воїна і присвятним надписом.
В зв’язку з реорганізацією колгоспів 2000 року село Слободище відєдналося від Швайківки, а на базі с.Швайківка створено ПОП «Прометей».
2003 році в приміщенні Швайківської загально-середньої школи було відкрито музей воїнам-інтернаціоналістам, які загинули виконуючи інтернаціональний обов’язок в Афганістані – Чумак П.М., Живуну С.О., Патею А.І.
У 2005 році ПОП «Прометей» припинив свою діяльність, земельні частки паїв орендує у селян ТОВ «Зелений вал».
У 2007 року село газифіковано.
На території села працює середня школа, будинок культури, бібліотека, ФАП, магазини, дитячий садочок.
На мальовничому березі річки «Гнилоп'ять» в центрі села розташована діюча церква «Різдва Святої Богородиці», яка є пам’яткою архітектури
