Небесний стрій поповнив ще один воїн світла, житель Швайківської громади, Руслан Васильович Михайленко
Люблячий чоловік, турботливий син та батько, мужній та відчайдушний воїн – всі ці риси поєднував в собі Руслан Васильович Михайленко, який поповнив небесний стрій воїнів світла та добра. Уродженець Мирославки, житель Малосілки до останнього подиху залишився вірний військовому обов’язку та Батьківщині. Чоловік загинув 28 серпня на Донеччині. 31 серпня громада провела воїна в останню путь.
Народився Руслан Васильович 5 січня 1982 року. У 1988-му пішов до першого класу Мирославської школи. Після здобуття загальної середньої освіти, продовжив навчання в Бердичівській автошколі. Далі була служба в армії та трудовий шлях. У 2003-му ступив на весільний рушник з коханою дружиною Оленою. Безмежно радів народженню донечки Тетяни. Родина жила в Малосілці. Мріяв, будував плани, на заваді яким стала війна.
Одним із перших Руслан Михайленко став на захист Батьківщини. Його досвід, наполегливість, вміння допомагали на полі бою. Пліч-о-пліч з побратимами чоловік стояв на захисті та обороні України та віддав за Батьківщину своє життя.
Попрощались з Героєм спочатку в Мирославці. На подвір'я батьківської прийшли друзі, близькі, односельчани, які знали, любили та шанували чоловіка. Далі процесія вирушила до Малосілки, де відбулось заупокійне богослужіння та прощання з воїном. Живим коридором слави Руслана Михайленка пронесли через усе село до місця вічного спокою.
Зі скорботними словами звернулися до рідних заступник сільського голови Едуард Томашевський, староста Мирославського старостинського округу Ірина Мельничук, староста Малосілківського старостинського округу Наталія Каченюк, виконуюча обов’язки директора Мирославського ліцею ім. О.І.Онишка Оксана Савіцька.
Як і всі захисники, чоловік мріяв про Перемогу, мир на рідній землі та щасливе майбутнє. Він віддав за Батьківщину своє життя, а кожен з нас в неоціненному боргу перед ним. Царство небесне світлій душі воїна – Людини, Борця, Патріота...
