Прощання з воїном світла та добра Олександром Курячим

Повномасштабна війна продовжує забирати найцінніше – людські життя. Гине цвіт нації, молоді, хоробрі воїни, яким ще жити й жити, створювати родини, народжувати дітей, радіти життю. Сльози війни не всихають, а біль від гірких втрат не вщухає.  

Знову страшна звістка з фронту знову сколихнула Швайківську громаду. Під час виконання військового обов’язку загинув молодий воїн, бойовий медик, люблячий син та брат, вірний побратим Олександр Курячий. Прощання з Героєм відбулось у рідному в селі.

Живим коридором шани зустріли мужнього воїна жителі громади в суботу, 20 вересня. Герою, що повернувся додому на щиті, встелили дорогу квітами та омили сльозами. Олександру Курячому навіки залишиться 24 роки. Його доля, мов стиглий колос, була зірвана на самому злеті…

Народився майбутній захисник 27 травня 2001 року у селі Райки. Згодом родина переїхала до Швайківки, де пройшли дитинство та юність Героя. У школі пам’ятають Олександра, як позитивного, щирого та доброго юнака, з загостреним відчуттям справедливості. Тому й не дивно, що своє майбутнє молодий чоловік пов'язав з правоохоронною діяльністю, навчався в академії в місті Чернігів. Далі працював у Райківській виправній колонії та у випраній установі Бердичева.

Стати на захист Батьківщини – стало свідомим та добровільним рішенням у житті чоловіка. 2 лютого 2023 року він підписав контракт  та став до лав ЗСУ. Служив сержантом у військовій частині А4765 у 3-ій самохідній артилерійській батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону. Неодноразово був нагороджений високими державними нагородами та відзнаками. Зокрема, від Президента України та Міністра оборони.

«Олександр мав непохитну волю та велике серце. Був справжнім бойовим медиком, який рятував життя побратимів і до останнього подиху залишився вірним військовому обов’язку та українському народу. Він завжди залишиться в наших серцях, як чудова людина, яка дарувала радість та усмішки усім довкола», - звернулась секретар сільської ради Ольга Гусар.

Чорним днем у житті родини стало 2 вересня. Саме цього дня під час виконання обов’язків військової служби на Донеччині  Олександр Курячий потрапив в ДТП. Важких 8 днів медики лікарні імені Мечникова в місті Дніпро  боролися за життя воїна, але, на жаль, 10 вересня його мужнє серце зупинилося…

Попрощатися з воїном та розділити з рідними гіркий біль втрати зібрались жителі громади, бойові побратими, однокласники, друзі…

Йдуть у засвіти найкращі. Олександр Курячий був один із них. Його подвиг став частиною нашої історії, героїчною пам’яттю та вічним болем, а ім'я – символом честі, відданості та любові до рідної землі. Схиляємо голови у скорботі та вдячності. Вічна пам'ять та слава Герою!