«Нескорені. Живі у пам'яті – вічні в любові»: урочистий захід з нагоди свята Покрови Пресвятої Богородиці, Дня Захисника та Захисниці України, Дня українського козацтва відбувся у Швайківській громаді
День Захисника та Захисниці – день, що сповнений глибокого змісту, болю та гордості. День, коли серце кожного українця б’ється в унісон з серцями тих, хто віддав життя за Батьківщину. День, коли ми вшановуємо не лише воїнів, а й силу духу українського народу. Відважні молоді захисники, наші земляки стали символом гідності, а кожен з них вчинив подвиг...
1 жовтня урочистим заходом «Нескорені. Живі у пам'яті – вічні в любові» у Швайківській громаді відзначили свято Покрови Пресвятої Богородиці, День Захисника та Захисниці України, День українського козацтва. Урочистості відбулись в Будинку культури села Мирославка.
Громада вкотре схилила голови перед мужністю тих, хто першим став на захист свого дому, своєї родини. Тих, хто тримав оборону до останнього подвигу, хто йшов у бій, знаючи, що може не повернутися, але робив цей крок заради нас. Їх імена – історія незламності України, а подвиг – приклад справжньої відданості та любові до Батьківщини.
«Чи можуть слова зробити меншим біль втрати? Чи повернуть вони люблячого сина, чоловіка, батька, брата… Жодні й ніколи. Ми схиляємо голови у глибокій пошані. Згадуємо тих, хто віддав своє життя за Україну. Їхній подвиг – у нашій пам'яті», - звернувся до присутніх заступник сільського голови Вадим Трушевський.
«Нехай Покрова Пресвятої Богородиці огорне кожного захисника, стане надійним оберегом, подарує здоров'я, силу та віру в перемогу. Схиляємо голови у глибокій шані перед пам’яттю Героїв, які віддали своє життя за мирне майбутнє нашої держави», - зауважила староста Мирославського старостинського округу Ірина Мельничук.
«Цей день є символ мужності, самопожертви та любові до рідної землі. Ми віддаємо шану усім поколінням борців за свободу України – від козацьких часів - до теперішнього покоління захисників, які мужньо боронять наш мир і майбутнє», - звернулась начальник відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Жанна Карпенко.
Під час заходу присутні згадали не лише тих, чиї імена викарбувані на меморіалах, а й тих, чиї долі лишаються невідомими. Безвісти зниклі – біль, який не має завершення. Очікування, яке триває роками… Вони зникли в тумані війни, але ми не припиняємо вірити в їх повернення додому.
Чекає громада з повернення й військовослужбовців, які знаходяться в полоні.
За кожним українським воїном стоїть жінка, яка його зростила, благословила й оберігала своїм материнським серцем та молитвою. Кожна матір та дружина нашого захисника має величезну силу духу. Кожна – приклад незламності, гідності та справжнього патріотизму, за що на їх адресу лунали слова особливої вдячності під час урочистого заходу.
Хвилюючим моментом стало вручення посмертної нагороди від військової частини батьку полеглого Героя Олега Прокопа, а також вручення портретів родинам полеглих Героїв – Олександра Борікову, Ігоря Гусара, Михайла Толмачова, Артема Деречі та Руслана Михайленка. Їх передали рідним директор КУ «Центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Яна Рибачук та фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Юрій Дзівалтівський.
Звернулись до присутніх настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці отець В'ячеслав Ющишен та військовий капелан Вадим Колос. Свої мистецькі вітання подарували працівники закладів культури, освіти, гімназисти громади та представники церкви Різдва Христового...
… Імена полеглих Героїв більше не звучать на перекличках. Вони більше не подарують посмішку рідним та близьким, не зайдуть на поріг, не промовлять добре слово… Але їх імена назавжди вписані у пам'яті народу. Вони – не просто згадка, а світло, що веде далі. І навіть з того світу вони тримають небо над нами. Будьмо справжніми та гідними кожного з них, їх подвигу.
