«Їхні імена – у серці школи, їхній подвиг – у серці України»: у Швайківському ліцеї відкрито пам’ятну експозицію з портретами випускників-Героїв
Вони були різними… Хтось захоплювався спортом чи технікою, хтось писав вірші, мріяв про подорожі, будував плани на майбутнє. Колись вони поспішали на уроки, жваво обговорювали новини на перервах, раділи першим успіхам і вчилися долати невдачі. Стіни рідного ліцею зберігають пам’ять про їхній сміх, юнацькі мрії та перші перемоги.
Їх об’єднала любов до України - любов, що виявилася сильнішою за страх. Коли настав вирішальний час, вони стали на її захист і віддали найдорожче - власне життя. Сьогодні вони повернулися до рідної школи – назавжди. У портретах, спогадах та вдячній пам’яті...
Відкриття пам’ятної експозиції зібрало в Швайківському ліцеї родини полеглих воїнів, учнів і випускників закладу, педагогів, представників сільської ради та громади.
«Відкриваючи дошку пам’яті, ми відкриваємо сторінку болю й водночас сторінку великої гідності. Коли для України настав важкий час, вони зробили свій вибір і стали на захист кожного з нас. Ця експозиція – не лише знак скорботи. Це нагадування про те, що свобода не дається назавжди. Її виборюють щодня -часто надзвичайно високою ціною», - наголосила директор Швайківського ліцею Ірина Білан.
Микола Лихацький, Дмитро Кузьменко, Микола Кузьменко, Вадим Петровський, Ігор Цициморов, Ігор Мельник, Володимир Токарський, Дмитро Яцканіч, Ігор Гусар, Михайло Толмачов, Микола Ярмолюк, Роман Демченко, Ярослав Пашкевич, Артем Цимбалюк, Руслан Кузьменко, Олег Демченко, Олександр Курячий, Василь Плисківський, Валерій Соловіцький – ці портрети є не просто світлинами. Це – дзеркало нашої совісті, нашої відповідальності перед тими, хто поклав життя за майбутнє держави.
«Сьогодні ми схиляємо голови перед материнською й батьківською стійкістю. Ви втратили найдорожче. Ми сумуємо разом із вами. Ця ініціатива ліцею – свідчення того, що пам’ять про ваших синів житиме в серцях поколінь. Свобода й незалежність України здобуваються великою жертвою», - звернулася до родин загиблих секретар Швайківської сільської ради Ольга Гусар.
«Річниця війни – це символ болю й втрат, але водночас символ єдності. Ніколи ще українці не були такими згуртованими. Кожен портрет на цій експозиції – це честь, гідність і жива історія нашої громади», - підкреслила начальник відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Жанна Карпенко.
Слова глибокої шани прозвучали й від фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Юрія Дзівалтівського, який наголосив на особливій ролі рідної землі, що виростила мужніх синів і прийняла їх у вічність.
Ми низько вклоняємося батькам, які виховали справжніх патріотів – сильних духом, відданих своїй державі. Їхні сини стали прикладом честі, мужності та самопожертви.
Пам’ятна експозиція у Швайківському ліцеї – це не лише місце скорботи. Це простір виховання. Простір тиші, у якій народжується відповідальність. Простір, де молоде покоління вчитиметься розуміти ціну миру й значення слова «Батьківщина». Нехай імена наших Героїв звучать у шкільних коридорах як нагадування про силу вибору, а їхній подвиг утверджує в кожному з нас віру в Україну. Бо допоки ми пам’ятаємо – вони живуть у наших серцях, справах, вільній державі, за яку вони віддали життя.
