Ящур: нові виклики для тваринництва

У 2025 році в країнах Європейського Союзу (Німеччина, Словаччина, Угорщина) зафіксовано спалахи ящуру — високоінфекційної хвороби парнокопитних. Через поширення вірусу знищено понад 26 тисяч тварин.

Хвороба розповсюджується повітряно-крапельним шляхом, становить загрозу для парнокопитних тварин – як свійських (корів, кіз, свиней, буйволів), так і диких (косуль, кабанів). Резервуаром та джерелом ящура для людини є інфіковані парнокопитні тварини — переважно дійні корови, молоко яких містить у собі збудник хвороби. Інфікування відбувається при споживанні сирого інфікованого молока, іноді при прямому контакті з хворими тваринами. Хворіють переважно діти, оскільки вони частіше споживають молоко аніж дорослі. Останній випадок в Україні зареєстровано у 1988 році, а з 1992 року наша держава офіційно визнана Всесвітньою організацією охорони здоров’я тварин (WOAH) країною, вільною від ящуру без необхідності вакцинації. Відтак, профілактична імунізація худоби не проводилась.

Ящур передається такими шляхами:

• Безпосередній контакт із зараженими тваринами – свійськими чи дикими. Вірус виділяється з диханням, слиною, фекаліями, сечею, молоком ще за чотири доби до появи видимих симптомів.
• Через інфіковані продукти тваринного походження, зокрема необроблене м’ясо, молоко чи харчові відходи, де вірус може зберігати активність від доби до кількох тижнів.
• Через забруднені предмети: одяг, взуття, обладнання, транспорт для перевезення худоби, а також сіно, корми, вода чи біологічні препарати.
• Повітряно-крапельним шляхом у холодну й вологу погоду, що сприяє його швидкому поширенню.

Симптоматика ящуру, у тварин, включає підвищення температури, утворення пухирів (афт) і ерозій у ротовій порожнині, на язиці, губах, вимені та кінцівках. Хвороба супроводжується надмірним слиновиділенням, втратою апетиту, кульгавістю, а також може призводити до абортів, раптової загибелі молодняку та значного зниження молочної продуктивності.

На сьогоднішній день специфічного лікування ящуру не розроблено. Основним заходом боротьби із захворюванням є ізоляція інфікованих тварин, а у разі масового поширення інфекції — їх знищення. Такий підхід є необхідним для запобігання подальшому розповсюдженню вірусу.

Важливе значення має суворе дотримання ветеринарно-санітарних вимог на підприємствах: регулярна дезінфекція приміщень, обладнання, транспортних засобів, а також жорсткий контроль за переміщенням тварин.

Проте основна загроза від вірусу ящуру полягає не в ризику для здоров’я людини, а в значних економічних збитках. Спалахи хвороби призводять до масового знищення тварин, суттєвих обмежень у торгівлі та серйозних фінансових втрат для галузі.

Таким чином, ящур залишається однією з найнебезпечніших інфекційних хвороб серед тварин. Його швидке поширення, відсутність ефективного лікування та серйозні економічні наслідки роблять цю хворобу постійним об’єктом пильного ветеринарного нагляду. Єдиним ефективним шляхом боротьби є поєднання профілактичних заходів, своєчасної діагностики та суворого дотримання ветеринарних норм.