Обірване життя, що стало вічністю: прощання з Героєм Олександром Скворцовим у селі Швайківка
Невимовний біль, який важко осягнути й виміряти словами. Шрам, який неможливо загоїти. Обірване життя, зруйновані мрії, втрачене майбутнє. Сьогодні Швайківська громада у глибокій скорботі прощається з 29-річним воїном-оборонцем Олександром Скворцовим, життя якого обірвала війна…
Його маленька донечка більше не відчує батьківських обіймів, не почує його голосу, що колись був для неї цілим світом. Дружина втратила коханого чоловіка, свою опору, підтримку та людину, з якою будувала майбутнє. Батьки, бабуся, брат схиляють голови у невимовному горі, проводжаючи в останню путь свого сина, онука та брата – найдорожче, що мали в житті…
Олександр Скворцов народився 26 березня 1997 року в селі Швайківка. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Швайківській загальноосвітній школі, згодом здобував освіту в Бердичівському професійно-технічному училищі. Після проходження строкової служби працював будівельником та таксистом.
З початком повномасштабного вторгнення, 28 лютого 2022 року, Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А7028, виконував бойові завдання як оператор безпілотних літальних апаратів у складі відповідного підрозділу. За мужність, професіоналізм та відданість військовій присязі був неодноразово відзначений нагородами, зокрема, «За оборону м. Торецьк» та «Золотим Хрестом» від Головнокомандувача Збройних сил України. Мав статус учасника бойових дій.
29 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання Олександр загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
Зі словами співчуття до рідних звернулись голова Швайківської громади Габріел Мкртчян та секретар сільської ради Ольга Гусар.
У пам’яті рідних, друзів і побратимів Олександр Скворцов назавжди залишиться щирою, доброю, чуйною та надійною людиною, готовою прийти на допомогу і підтримати у складну хвилину.
…Сьогодні біль розливається тишею між словами, сльозами на очах і стислими серцями. Немає слів, які могли б втішити цю втрату, немає часу, який здатен її залікувати. Лише пам’ять - жива, пекуча, вічна - залишиться з тими, хто любив, хто чекав, хто вірив…
Олександр віддав найдорожче - своє життя - заради майбутнього інших. І поки б’ються наші серця, поки ми пам’ятаємо його ім’я, він житиме серед нас, у кожному спогаді, у кожній сльозі, у кожному подиху свободи.
Світла пам’ять Герою. Вічна шана.
