Швайківська громада провела в останню путь Героя України Романа Юрчука

  • 5591

Ви знаєте, як він життя любив

Не хочу вірити словам, його нема…

Він так красиво в цьому світі жив.

Пішов у вічність, щоб прийшла весна…

Якби якийсь божевільний надумав скласти рейтинг горя, то, мабуть, втрата батьками  свого сина – найгірше, що могло трапитись на цьому світі. Жодні слова, вмовляння та співчуття не здатні зробити меншим той біль, що роздирає на шматки материнське й батьківське серце та душу.

 

15 квітня 2022 року у боротьбі з рашистською навалою загинув житель села Мирославка Роман Юрчук. Життя молодого чоловіка обірвалось у місті Попасна, що на Луганщині,  під час бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу. Йому було 26 років…

Живим коридором, стоячи на колінах, зустріли свого Героя жителі громади. 21 квітня захисника України провели в останню путь.

«Гірко та боляче щось говорити. Адже все, що ми скажемо, просто слова. Батьки втратили люблячого сина, дружина – коханого чоловіка, рідні втратили близьку та дорогу людину. Він був кращим із кращих. Народний Герой України – таку нагороду отримує не кожен. Він був, є та завжди буде у наших серцях. Дякую батькам за виховання сина-героя», - звернувся голова Швайківської громади Габріел Мкртчян.

Народився Роман Юрчук у селі Райки, проживав у Мирославці, тут закінчив школу. Після школи пішов навчатися на кухаря до Бердичівського професійно-технічного училища. Був призваний на військову службу, яку проходив в Нацгвардії у місті Чернівці. У 2015 став кулеметником 190-го батальйону 84 бригади. Брав участь у бойових діях на Донбасі. У грудні 2016-го за мужність та героїзм був нагороджений відзнакою «Народний Герой України». У 2016-му був удостоєний нагрудних знаків «За зразкову службу», «За воїнську доблесть», «Учасник бойових дій», «За участь в антитерористичній операції».

Роман Юрчук був сонячним та життєрадісним. Він вдихав кожну мить на повні груди, мріяв, будував плани на майбутнє. Доля подарувала йому щасливу зустріч з коханою дружиною Кароліною. У серпні 2020-го вони створили сім'ю, у якій разом виховували донечку Кароліни. Чоловік став для дівчинки справжнім татом та залишиться світлим спомином в її пам'яті.

У лютому, коли розпочалась війна, Роман Юрчук був один із перших, хто був мобілізований до лав Збройних Сил України. Промовляючи слова «Я їду до своїх хлопців», вирушив до військової частини, де раніше проходив службу.

«Жахлива війна забирає життя українських героїв, які з перших хвилин нападу  ворога стали на захист рідної землі. Він захищав Україну від ворога до останнього подиху. Схиляємо голову та низько вклоняємось батькам Героя Лесі Василівні та Віктору Петровичу. Йому залишиться назавжди 26. Ніколи не пробачимо! Світла пам'ять воїну», - зазначила староста Мирославського старостинського округу Ірина Мельничук.

Прощальні промови виголосили директор Мирославського ліцею Галина Нагуш, перша вчителька Героя Зінаїда Іщук, друзі та однокласники…. Ромчик, 2048Ромашка, світлий, сонячний, усміхнений, мужній, хоробрий, справжній… Чомусь Бог забирає до себе найкращих. З цим важко змиритись, це непросто зрозуміти та сприйняти.

Кажуть, що життя людини обчислюється і зважується не днями і роками, а добрими вчинками та справами. А ще – подвигами. Не існує вищої цінності, ніж захист Батьківщини та свого народу. Святе Письмо говорить: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх…». Він загинув за кожного з нас, а пам'ять про його подвиги житиме вічно. Не забудемо! Не пробачимо! 

...А знаєте, ще стільки він не встиг,

 І так хотів, щоб Україна розцвіла.

 Він все зробив, себе він не зберіг,

 І пам’ять про героїв в нас жива!...