Пам'яті патріота, Героя, воїна Сергія Духа присвячується…

Добрим Ангелом світла, воїном честі та справедливості назавжди залишиться для усіх житель села Райки, захисник та Герой Сергій Анатолійович Дух. Воїн  загинув 2 вересня на Херсонщині. Без єдиного сина, люблячого чоловіка, турботливого татуся залишились батьки, дружина, двоє маленьких синочків. У червні йому виповнилось лише 30 років. 10 вересня живим коридором шани Швайківська громада зустріла свого Героя та провела в останню путь.

«Якщо не я, то хто!» - таким принципом керувався у своєму житті Сергій Дух. Тож і з початком повномасштабного вторгнення він без вагань та сумнівів пішов захищати Батьківщину. Народився Сергій Дух 29 червня 1992 року у селі Райки. У 1999-му пішов до першого класу. Після закінчення дев'яти класів Райківської школи вступив до тоді ще Бердичівського машино-будівного коледжу. Продовжив навчання в Житомирському державному університеті ім. І. Франка. Згодом одружився. Разом з коханою дружиною  народили двох синочків.

Життя родини змінила війна... 25 лютого Сергій Дух розпочав свій шлях як воїн та оборонець рідної землі.

«Висловлюємо щирі співчуття батькам, дружині, дітям, рідним та близьким українського Героя. Щиро дякуємо за мужнього воїна, справжнього патріота  держави. Низько схиляємо голови в скорботі», - звернулась на траурному мітингу староста Райківського старостинського округу Наталія Войнівська.

 Сергій Дух  проходив військову службу на посаді старшого водія 2 аеромобільного взводу 8 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини А 4350. Сумлінно виконував бойові завдання, визволяючи рідну землю від ворога. Загинув 2 вересня на Херсонщині, поблизу села Сухий Ставок. В екіпаж, за кермом якого знаходився наш Герой, влучний постріл здійснив ворожий танк. Сергій Дух загинув разом зі своїм бойовим побратимом, бердичівлянином Сергієм Гайдабурою.

 «Нестерпно боляче проводжати в останню путь таких молодих людей. Сергію ще б жити й жити, виховувати дітей, але так сталося, що на нашу землю прийшов ворог. Сергій не дав задньої. Він був одним із перших, хто став на захист Батьківщини та загинув в ім'я нашої свободи та мирного неба… Немає слів, щоб допомогти рідним. Це горе приходить в наші сім'ї, але ми усі маємо розуміти: перемога за нами. Ми переможемо, і наші діти будуть жити у мирній Україні. Дякую рідним за те, що виховали такого патріота», - наголосив заступник сільського голови Едуард Томашевський.

Підібрати слова, які б затамували біль  та зробили меншою гіркоту втрати, неможливо. Підлий окупант відібрав життя у молодої людини, єдиного сина. Теплими словами згадала про Сергія Духа його перша вчителька, нині директорка Райківської гімназії Світлана Чумак. «Він був чемним, чуйним, вихованим хлопчиком. Як губка, поглинав знання. Початкову школу закінчив на відмінно. Він був надзвичайно добрим, відповідним. В нього було загострене почуття справедливості». Сергій Дух став справнім воїном світла та поповнив небесний легіон. «Сергійчику, ти не дожив, не долюбив. За тебе це зроблять твої діти, сини-соколята. А ми пам’ятатимемо про тебе вічно, бо Герої не вмирають. Вмирають вороги», - наголосила Світлана Чумак.

Швайківська громада провела свого Героя Сергія Духа в останню путь, стоячи на колінах та встеляючи дорогу  квітами. Немає прощення російській федерації за все те горе, яке вона принесла на нашу землю. Незалежність та свобода – найвища цінність для українського народу, яку ми захищаємо ціною власних життів. Ми платимо найвищу ціну за захист нашої державності   проти загарбницької війни росії. Низький уклін воїну, перед яким ми всі в неоплатному боргу. Світла пам'ять!