Він тримає небо над нами: Швайківська громада провела в останню путь Героя Максима Білика
Біль втрати знову пронизує наші серця. 22 квітня Швайківська громада провела в останню путь Героя, жителя села Мирославка Максима Білика, який загинув за нашу незалежність, честь та гідність.
Максим Білик народився 31 січня 1985 року в селі Мирославка. Навчався у Мирославській школі. Спокійним, добрим, сором’язливим – таким він назавжди залишиться в пам'яті однокласників та вчителів. Після навчання проходив строкову службу у місті Десна та Лютіж. Він завжди був готовий прийти на допомогу іншим, був справжнім другом та побратимом. У 36 років життя принесло Максиму страшне випробування – смерть мами.
Максим був призваний на військову службу 17 березня 2022 року. До останнього був вірний військовій присязі. За його плечима бої під Херсоном та біля Нікополя. Потім був Бахмут, Лиман і знову Бахмут… Земний шлях воїна обірвався поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
«Швайківська громада знову в жалобі. Ми прощаємося з нашим захисником, воїном Максимом Біликом. Честь і слава Герою. Вічна шана та світла пам'ять», - звернувся голова Швайківської громади Габріел Мкрчян.
Зі словами щирої скорботи звернулись до присутніх староста Мирославського старостинського округу Ірина Мельничук, директор Мирославського ліцею Галина Нагуш, однокласники Максима.
«Тримай небо над нами, Максиме. Світла та вічна пам'ять тобі, Герою. Герої не вмирають», - наголосила Ірина Мельничук.
«Вкотре ми проводжаємо учня нашого ліцею. Максим Білик – гідний громадянин, який став на захист держави. Вклоняємось батькам за виховання такого сина», - звернулась Галина Нагуш.
«Живе лиш той, хто не живе для себе. Хто для других виборює життя» - ніби про теперішній час писав десятки років тому відомий поет Василь Симоненко. Максим Білик, як і тисячі мужніх оборонців України у нерівною двобої з російськими загарбниками виборюють життя для усіх нас, жертвуючи собою та своїм майбутнім. Слава Герою та вічна пам'ять!
