Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагородили воїна Максима Білика, родинам полеглих захисників Ігоря Мельника, Володимира Токарського та Василя Рогачова вручили портрети

Війна забирає найкращих – мужніх, смілих, справжніх, відважних… За право жити вільно на своїй, Богом даній землі, українці платять високу ціну. Повномасштабна війна стала для нас священною, вона змінила не лише українців, а й увесь світ. Нам ніколи не боліло так сильно, як болить зараз. Ми вже ніколи  не будемо такими,  як були до 24-го лютого. А ще ми в неоціненному боргу перед тими, хто захищає нас та віддав життя за Україну.

Захід вшанування пам’яті загиблих Героїв російсько-української війни «Ангели, народжені серед людей» відбувся в Мирославському ліцеї ім. О.І.Онишка. Вкотре громада вшанувала світлу пам'ять воїнів-земляків, яких забрала жорстока війна з росією. Ми маємо завжди пам’ятати їх імена: Юсубов Руслан Бакірович, Кузьменко Дмитро Павлович, Юрчук Роман Вікторович, Петровський Вадим Володимирович, Сергіюк Михайло Онуфрійович, Дух Сергій Анатолійович, Цициморов Ігор Олегович, Мельник Ігор Олександрович, Токарський Володимир Володимирович, Шевчук Сергій Володимирович, Рогачов Василь Вікторович, Яцканіч Дмитро Геннадійович, Орлюк Сергій Анатолійович, Білик Максим Михайлович, Дембіцький Олександр Валерійович, Гусар Ігор Миколайович, Толмачов Михайло Олександрович, Михайленко Руслан Васильович, Боріков Олександр Олександрович, Трохимчук Геннадій Михайлович, Ярмолюк Микола Миколайович… Світла та вічна пам'ять кожному з них…

Життя кожного захисника, як яскрава зірка, яка горіла на небосхилі та, на жаль, рано згасла… Таким був і житель села Мирославка Максим Білик. Народився Максим 31 січня 1985 року в селі Мирославка. З першого класу навчався в Мирославській школі. Добрий, щирий, врівноважений - таким він залишиться у пам'яті вчителів та однокласників. Після навчання проходив строкову службу у м.Десна та м.Лютежі. Останні роки перед війною працював у місті Коростишів на цегляному заводі.

Максим Білик був призваний на військову службу по мобілізації 17 березня 2022 року. Стрілець-снайпер 1-го десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового взводу 6-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, завжди мужньо виконував свій військовий обов'язок.

Загинув Герой 18 квітня 2023року поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Згідно Указу Президента України Максима Білика нагороджено орденом «За мужність» ІІІ (посмертно). Нагороду сестрі Героя Галині  передав начальник Бердичівського РТЦК та СП, підполковник Віктор Нагорнюк.

Світлими та добрими словами згадали на заході Героїв – Ігоря Мельника,  Володимира Токарського та Василя Рогачова.

Ігор Мельник народився 30 липня 1988 року в селі Райки.  Зростав веселим та допитливим. У 1995 році пішов у перший клас Райківської школи. Ходив у заклад освіти із задоволенням, тут йому було все цікаве. У школі мав багато друзів. Середню освіту Ігор здобував у Швайківській школі. Далі  була служба в армії. Після служби у 2007 році пішов працювати у Райківський гранкар’єр різноробочим. Згодом влаштувався в охоронну фірму на посаду охоронця. Звідти і був мобілізований до лав ЗСУ восени 2022 року. Без вагань пішов захищати свою рідну землю.

Службу проходив у 30-ій окремій механізованій бригаді на посаді навідника третього мотопіхотного відділення  мотопіхотного батальйону.

7 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання   жорстока куля обірвала життя Героя поблизу населеного пункту Озарянівка  Донецької області  Бахмутського району.

Загинув люблячий син, найкращий брат, найдобріший дядечко. А життя родини перетворилося на суцільний морок. Минув рік, а серце нестерпно рветься від болю…

Одним з тих, хто віддав за Батьківщину найдорожче – своє життя -  є Токарський Володимир  Володимирович.

Народився Володимир 5 вересня 1983 року. Зростав веселим, цікавим, допитливим хлопчиком. Із задоволенням пішов у 1клас  Райківської школи у 1989 році. Потім продовжив здобувати освіту у Швайківській середній школі.

Навчався юнак із задоволенням, тому після здобуття середньої освіти продовжив навчання у Житомирському політехнічному інституті на факультеті «Облік та аудит». Одночасно закінчив військову кафедру Аеромобільних військ 95 бригади.

Навчання давалося легко. Володя любив вчитися, любив дізнаватися щось нове, тому згодом закінчив ще Університет сучасних знань за спеціальністю «Правознавство» та Ірпінську школу поліції.

Працював спочатку директором Райківського гранітного кар’єру. Згодом перейшов на роботу до обласного центру у Фонд соціального страхування. Одружився. Разом з дружиною виховували сина Костянтина та донечку Зоряну.

На військову службу був призваний у червні 2022 року. Проходив її на посаді командира 1-го стрілецького взводу 3 стрілецької  роти 1-го стрілецького батальйону  військової частини  А-1376.

Володимир Володимирович героїчно загинув 13 листопада 2022 року  під час оборони міста Бахмут  Донецької області.

Ще про одного Героя… Василь Рогачов народився 11 листопада 1997 року в селі Мирославка. 11 класів навчався в Мирославському ліцеї. Після закінчення ліцею продовжив  навчання в Бердичівському вищому професійному училищі №33.

Після навчання в училищі працював у місті Київ, де і зустрів свою кохану дружину Вікторію. 22 серпня  2019 року вони офіційно стали сім'єю і  разом  виховували чудового синочка Романа.

Василь проходив військову службу в місті Бережани. А 19 травня 2022 року був мобілізований в лав ЗСУ. Стрілець-зенітник зенітного ракетного взводу, солдат Рогачов Василь Вікторович відважно виконував свої бойові завдання на території Донецької та Луганської області.

За віддану службу нашого Захисника, Швайківська сільська рада та  родина Василя отримали ПОДЯКУ від командира військової частини А4080 Назарчука Вадима.

Але...  доля обірвала життя юнака 13 січня 2023 року у ДТП, лікарі боролись за життя військового, але врятувати не змогли. Василю Рогачову навіки 25...

Родинам Ігоря Мельника, Володимира Токарського та Василя Рогачова начальник Бердичівського РТЦК та СП Володимир Нагорнюк та полковник Володимир Бігун передали портрети задля збереження світлої пам'яті про захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України...  

Нині  твориться українська історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Сьогоднішні події в Україні не дають спокою кожному свідомому українцю.  Тому ми, як ніколи раніше, повинні допомагати своїй державі, підтримувати тих, хто нас захищає та берегти світлу пам'ять про полеглих Героїв.