Прощання з Артемом Деречею – воїном, захисником, громадянином…

  • 766

У свою малу батьківшину, рідне село Малосілка, навіки повернувся на щиті мужній воїн Артем Данилович Дереча. Швайківська громада навколішки зустріла свого захисника та провела в останню путь. Прощання з Героєм відбулось 10 січня.

Безжальна війна забирає найкращих – саме таким був наш Артем Дереча. Він  любив життя, свою родину, мріяв, будував, створював, але усі його плани зруйнувала війна. Як справжній чоловік, Артем Дереча розумів, що майбутнє України в його руках, тож без вагань став на захист рідної землі.

«Важко знайти слова втіхи, неможливо втамувати біль від втрати рідної людини... Сумуємо разом з родиною. Обіцяємо зберегти світлу пам'ять про нашого захисника», - наголосив голова Швайківської громади Габріел Мкртчян.

Артем Дереча  народився  28 грудня 1984 року в селі Малосілка. В 1991 році пішов до  першого  классу  Малосілківської загальноосвітньої  школи. В 2000 році продовжив  навчання в Мирославській  школі, яку закінчив 2002 році. Після середньої школи навчався в Бердичівській автошколі, далі  була  строкова  служба та  робота  в ДУ «Райківська  виправна  колонія». В 2007 році зустрів  свою  другу  половинку. Артем і Марина  створили сім'ю, народили  і  виростили  синочка Назара. Жили дружно і в злагоді.  Чоловік  мав  золоті  руки,  ніколи  не  сидів без діла, працював, не цурався  ніякої  роботи.  Разом з коханою створювали  сімейний  затишок   у   власній  оселі. Завжди  був  підтримкою, опорою для дружини, сина та батьків

«Сьогодні ми проводжаємо у засвіти нашого захисника Артема Деречу. Цього року він мав би святкувати своє 40-річчя… Натомість -  біль, горе, сльози…Вклоняємося світлій пам'яті воїна, який повернувся додому на щиті, залишившись до кінця вірним сином своєї Батьківщини», - наголосила заступниця сільського голови Олена Лещенко.

Чоловік  служив навідником  2 механізованої роти 1 механізованого батальйону легендарної бригади Чорних Запорожців. До лав Збройних Сил України був мобілізований 12 вересня 2022 року. На фронт пішов добровольцем. Останній бій воїн прийняв 4 січня 2024 року поблизу населеного пункту Курахове Покровського району Донецької області.

«Нехай добрий світлий спомим  про загиблого  захисника  стане сильнішим за  смерть і назавжди залишиться у пам'яті рідних, друзів бойових побратимів та  усіх, хто знав Героя, любив і шанував його. Сумуємо  разом з вами, низько  схиляємо  голову в скорботі», - звернулась староста Малосілківського старостинського округу Наталія Каченюк.

Зі словами співчуття до рідних звернулася директор Мирославського ліцею ім. О.І.Онишка Оксана Савіцька, однокласниця полеглого захисника Ольга Граудс.

Кажуть, що Герої не вмирають, а живуть доти, поки живе пам'ять про них. Швайківська громада свято береже пам'ять про кожного захисника, кожного воїна, який віддав життя за Батьківщину. Вони йдуть у вічність, щоб назавжди лишитися в наших серцях та пам'яті… Будьмо гідними їх подвигу, молімося за спочилих Героїв та Україну…