Прощання з Артемом Деречею – воїном, захисником, громадянином…

  • 933

Фото без опису

У свою малу батьківшину, рідне село Малосілка, навіки повернувся на щиті мужній воїн Артем Данилович Дереча. Швайківська громада навколішки зустріла свого захисника та провела в останню путь. Прощання з Героєм відбулось 10 січня.

Безжальна війна забирає найкращих – саме таким був наш Артем Дереча. Він  любив життя, свою родину, мріяв, будував, створював, але усі його плани зруйнувала війна. Як справжній чоловік, Артем Дереча розумів, що майбутнє України в його руках, тож без вагань став на захист рідної землі.

«Важко знайти слова втіхи, неможливо втамувати біль від втрати рідної людини... Сумуємо разом з родиною. Обіцяємо зберегти світлу пам'ять про нашого захисника», - наголосив голова Швайківської громади Габріел Мкртчян.

Артем Дереча  народився  28 грудня 1984 року в селі Малосілка. В 1991 році пішов до  першого  классу  Малосілківської загальноосвітньої  школи. В 2000 році продовжив  навчання в Мирославській  школі, яку закінчив 2002 році. Після середньої школи навчався в Бердичівській автошколі, далі  була  строкова  служба та  робота  в ДУ «Райківська  виправна  колонія». В 2007 році зустрів  свою  другу  половинку. Артем і Марина  створили сім'ю, народили  і  виростили  синочка Назара. Жили дружно і в злагоді.  Чоловік  мав  золоті  руки,  ніколи  не  сидів без діла, працював, не цурався  ніякої  роботи.  Разом з коханою створювали  сімейний  затишок   у   власній  оселі. Завжди  був  підтримкою, опорою для дружини, сина та батьків

«Сьогодні ми проводжаємо у засвіти нашого захисника Артема Деречу. Цього року він мав би святкувати своє 40-річчя… Натомість -  біль, горе, сльози…Вклоняємося світлій пам'яті воїна, який повернувся додому на щиті, залишившись до кінця вірним сином своєї Батьківщини», - наголосила заступниця сільського голови Олена Лещенко.

Чоловік  служив навідником  2 механізованої роти 1 механізованого батальйону легендарної бригади Чорних Запорожців. До лав Збройних Сил України був мобілізований 12 вересня 2022 року. На фронт пішов добровольцем. Останній бій воїн прийняв 4 січня 2024 року поблизу населеного пункту Курахове Покровського району Донецької області.

«Нехай добрий світлий спомим  про загиблого  захисника  стане сильнішим за  смерть і назавжди залишиться у пам'яті рідних, друзів бойових побратимів та  усіх, хто знав Героя, любив і шанував його. Сумуємо  разом з вами, низько  схиляємо  голову в скорботі», - звернулась староста Малосілківського старостинського округу Наталія Каченюк.

Зі словами співчуття до рідних звернулася директор Мирославського ліцею ім. О.І.Онишка Оксана Савіцька, однокласниця полеглого захисника Ольга Граудс.

Кажуть, що Герої не вмирають, а живуть доти, поки живе пам'ять про них. Швайківська громада свято береже пам'ять про кожного захисника, кожного воїна, який віддав життя за Батьківщину. Вони йдуть у вічність, щоб назавжди лишитися в наших серцях та пам'яті… Будьмо гідними їх подвигу, молімося за спочилих Героїв та Україну…

Фото без опису

 

Фото без опису

Фото без опису

 

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису

Фото без опису