Виховний захід з нагоди Дня народження видатної Лесі Українки «Без надії таки сподіваюсь»
Її життя – легендарний подвиг жінки, яка втілює в собі силу і мудрість, талант та душу. Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем любові до людей. 25 лютого виповнилось 153 роки від дня народження української поетеси, драматургині, письменниці, громадсько-політичної діячки Лесі Українки. З цієї нагоди у Мирославському ліцеї відбувся виховний захід «Без надії таки сподіваюсь», який зібрав творчу й обдаровану учнівську молодь закладів освіти Швайківської громади, працівників культури, освітян.
Полум’яні віршовані рядки поетеси западають в душу. Не даремно Лесю Українку величають Дочкою Прометея. Нести людям вогонь просвіти, любові, жар невтомного слова було справою всього її життя.
Життєвий шлях видатної жінки захоплює та вражає. Під час заходу в артистичній театралізованій формі діти відобразили головні моменти життєвої біографії поетеси... Леся Українка народилась 25 лютого 1871 року в місті Звягелі, тепер Житомирської області в інтелігентній, «літературній» родині. Мати, Олена Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні). Батько — Петро Косач, високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис.
Писати поезії Леся Українка почала рано. Із раннього дитинства вона зростала здоровою та веселою дівчинкою. В 9-річному віці захворіла. Попри складну хворобу, дівчинка не опускає руки і натомість починає висловлювати свої почуття у віршах. У свої 13 років Лариса Косач випускає свої перші дитячі вірші та публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з'явився псевдонім «Леся Українка». Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього…
Важливу роль у формуванні Лесиної поетичної натури відіграла мальовнича природа Волині, легенди й казки Полісся, атмосфера краси, серед якої вона росла, а також народні звичаї, традиції. Звягель, Ковель, Колодяжне - казкові місця дитинства поетеси. Вони постають у справжньому шедеврі української літератури, драмі-феєрії «Лісова пісня». Це твір про силу, життєвість, гармонійну красу і творче безсмертя народу.
Леся Українка живе в Одесі, Гадячі, Києві. Прогресуюча хвороба змушувала часто змінювати місце перебування. 3 1899 року поетеса живе в Берліні, Гадячі, Зеленому Гаї, Києві. Вимушені, потребою лікування, подорожі збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.
Останні роки життя Лесі Українки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Разом із чоловіком, Климентієм Квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. У віці 42 років видатної поетеси не стало…
Любити життя, свою Батьківщину, родину, бути волелюбними та щирими – цьому навчає нас геніальна жінка, талановита особистість, незвичайна та обдарована Леся Українка. Вивчати творчість видатної поетеси, захоплюватися її талантом закликали учнів начальник відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Жанна Карпенко та директор Мирославського ліцею Оксана Савіцька. Творіть Лесі Українки – невмируща та актуальна. Пам'ятаймо: нація, що читає, є непереможною, тож розкриваймо й надалі пізнаємо творчість видатної поетеси.
