«Ангел, народжений серед людей»: година пам'яті, присвячена вшануванню полеглого Героя Олександра Дембіцького
Зірка його життя горіла добрими вчинками, гідними подвигами, гарними справами. Горіла та, на жаль, швидко згасла… В 30 років він відійшов за межу вічності, не дожив, не долюбив, не встиг виховати маленьких діточок. Воїн, патріот, оборонець рідної землі, райківчанин Олександр Дембіцький віддав життя Батьківщину. 30 червня минула річниця з дня загибелі Героя.
Година пам'яті, присвячена вшануванню світлої пам'яті захисника Олександра Дембіцького відбулась у клубі села Райки. Учасники заходу подумки пройшлись життєвими стежками воїна, згадуючи, яким він був за життя та залишився у споминах усіх, хто його знав, любив, поважав…
Народився Олександр Дембіцький 12 червня 1993 року в селі Райки в сім'ї Ольги та Валерія Дембіцьких. Народженню світлого білявого хлопчика раділа вся родина. Зростав Олександр спокійним, слухняним та життєрадісним. На його обличчі завжди сяяла посмішка, що пробивалася з-під білявого чубчика.
Шкільну дорогу розпочав у Райківській середній школі. Зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком, який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству, відпочинок з однолітками. Був хорошим другом.
Після закінчення школи вступив до Бердичівського професійно-технічного училища № 4, здобув професію зварювальника. Згодом зустрів другу половинку – кохану Аліну, одружився. У молодій родині народилися двоє чудових діточок. У сім'ї завжди панували затишок, розуміння та повага. Чоловік мав золоті руки, тому ніколи не сидів без діла, не цурався ніякої роботи, допомагав батькам.
Коли розпочалась повномасштабна війна, Олександр Дембіцький не міг залишатися осторонь. Вмовляння матері і дружини не зупинили щирого українця та патріота. Війна невблаганна та жорстока. На жаль, вона забирає найкращих… 30 червня 2023 року на Донеччині, поблизу населеного пункту Рівнопіль Олександр Дембіцький загинув, як Герой, виконуючи свій військовий обов'язок до останнього подиху.
Зі словами співчуття та вдячності за виховання сина-героя звернулися до матері Олександра Дембіцького Ольги Михайлівни голова Швайківської громади Габріел Мкртчян, староста Наталія Войнівська, директор Райківської гімназії Світлана Чумак.
«Ми не здатні вплинути на ті речі, які є невідворотними. Жодні слова не повернуть люблячого сина, турботливого чоловіка та батька… Наші вмовляння не зменшать біль втрати. Єдине, що нам під силу, - зробити все можливе, аби пам'ять про Героїв жила вічно», - звернувся голова Швайківської громади Габріел Мкртчян.
Допоки ми живі, житиме пам'ять про Героїв – переконані учасники заходу. Щодня з портретів вони зустрічатимуть та проводжатимуть поглядом учнів, односельчан та нагадуватимуть кожному, що вони віддали життя за те, щоб ми жили у мирній та квітучій Україні. Пам’ятати про полеглих воїнів – наш обов'язок, шана та вдячність…
Завершився захід покладанням квітів на Алеї пам'яті загиблих воїнів України.
