Рік болю та смутку: година шани та пам'яті, присвячена загиблому Герою, жителю села Швайківка Ігорю Гусару
Він пожертвував власним життям за право жити вільними на своїй, Богом даній землі... Він не скорився ворогові і не впав духом, не зрадив, вистояв та загинув, назавжди залишаючись безсмертним. Його ім'я – Ігор Гусар – турботливий син, люблячий чоловік та тато, захисник, воїн, патріот, житель села Швайківка, який віддав життя за Україну.
9 серпня у Будинку культури села Швайківка було людно. Тут зібрались рідні Ігоря Гусара, його бойові побратими, вчителі та односельчани, аби в роковини з дня загибелі Героя загадати, ким він був для кожного та розділити гіркий біль втрати, що продовжує ятрити серце та душу.
Зі словами шани та вдячності звернулися до присутніх голова Швайківської громади Габріел Мкртчян та секретар сільської ради Ольга Гусар.
«Жодні слова не втамують ваш біль. Герої живуть доти, поки про них пам'ятають. Обов'язок усіх нас, живих, зберегти світлу пам'ять про вашого сина, чоловіка, батька та про усіх захисників, які віддали життя за Україну, наш мир та спокій», - звернувся Габріел Мкртчян.
У 50 років Ігор Гусар відійшов за межу вічності, залишивши по собі добрий спомин. Він не дожив, недолюбив, не натішився дітьми та не дочекався онуків.
Народився наш Герой 8 листопада 1973 року у сім'ї Миколи та Надії Гусарів. Появі сина раділа вся родина. Зростав хлопчик спокійним, слухняним та життєрадісним. Шкільну дорогу розпочав 1 вересня 1980 року. Умів поєднувати шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та відпочинок з однолітками.
Після школи продовжив навчання в Бердичівській автошколі ТСОУ. Далі була служба в армії та зустріч з коханою дружиною Оленою. У родині народилося двоє чудових дітей – дочка Дарина та син Єгор. Ігор Гусар був люблячим сином та братом, мав золоті руки, постійно допомагав батькам. Чоловік побудував дім у мальовничому селі під Києвом, мав плани на майбутнє, на заваді яким стала велика війна. Жодні вмовляння матері та дружини не зупинили щирого українця та патріота. Пліч-о-пліч з побратимами він йшов вперед, звільняючи кожен клаптик рідної землі, щиро вірив в Перемогу та робив все для того, щоб вона настала…
Бойові побратими, що приїхали до батьківської оселі Ігоря Гусара у річницю його загибелі відзначають, що чоловік був універсальним солдатом. Він уміло поводився зі зброєю, міг відремонтувати будь-який автомобіль. Він був людиною з тонкою душею, гарним почуттям гумору. З ним було просто та весело. На жаль, було...
Війна та смерть невблаганні, вони забирають найкращих. Водій 3-го стрілецького відділення 1-го взводу 2-ої стрілецької роти військової частини А7297 сержант Ігор Гусар героїчно загинув 9 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Діброва Луганської області. До останнього подиху Герой залишився вірний військовій присязі та обов’язку.
Присутні на заході згадали усіх воїнів-земляків, які віддали за наше майбутнє. Схилили голови в жалобі за тих, чиї життя згасли, як зорі. Завершився захід, присвячений вшануванню річниці пам'яті Ігоря Гусара, покладанням квітів.
