Роковини загибелі Героя Руслана Михайленка: низький уклін й безмежна вдячність воїну, патріоту, громадянину…
Рік нестерпного болю, горя та відчаю… Рік, як рідні втратили можливість обійняти, почути рідний голос, побачити щирі очі та світлу посмішку найдорожчого сина, чоловіка, батька, брата. 28 серпня минула річниця з дня загибелі Героя Руслана Михайленка – уродженця Мирославки, жителя Малосілки, вірного сина України, захисника, воїна, оборонця...
Вшанувати світлу пам'ять Героя, розділити з рідними гіркий біль втрати 29 серпня у Будинку культури села Малосілка зібралися односельчани, сусіди, друзі, бойові побратими.
«Війна забирає найкращих – таким був Руслан Михайленко. На жаль, нам не під силу повернути захисників, цвіт нації, який сьогодні гине за Батьківщину. Але ми маємо молитися та пам’ятати кожного воїна, який віддав своє життя за нас з вами, наш мир та спокій», - звернувся голова Швайківської громади Габріел Мкртчян.
Зі словами вдячності та скорботи звернулися до рідних начальник відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Жанна Карпенко, старости Ірина Мельничук та Наталія Каченюк, директор Мирославського ліцею Оксана Савіцька, бойові побратими воїна.
Життя нашого Героя було насиченим, цікавим, сповненим любові до рідних та близьких, турботи про них. Та, на жаль, життєва зірка Руслана Михайленка швидко згасла… Народився воїн 5 січня 1982 року в селі Мирославка. Був старшою дитиною в сім’ї, незамінним помічником мамі і татові, турботливим братиком для молодших брата і сестрички. У 1988-му пішов до першого класу Мирославської школи, яку успішно закінчив. Після здобуття загальної середньої освіти, продовжив навчання в Бердичівській автошколі. Далі була служба в армії та трудовий шлях.
У 2003-му ступив на весільний рушник з коханою Оленою. Безмежно радів народженню донечки Тетяни, яка також його обожнювала. З нетерпінням чекала кожного дня його повернення з роботи, щоб поділитися своєю таємницею чи весело провести час з люблячим татусем. Молода родина мріяла, будувала плани, на заваді яким стала війна.
Одним із перших Руслан Михайленко став на захист Батьківщини. Люблячий чоловік, турботливий син та батько, мужній та відчайдушний воїн – всі ці риси поєднував він у собі. Його досвід, наполегливість, вміння допомагали на полі бою. Пліч-о-пліч з побратимами чоловік стояв на захисті та обороні України, та віддав за Батьківщину своє життя. Загинув 28 серпня 2023 року у Донецькій області поблизу селища Дорожнє Покровського району.
За особисту мужність та героїзм Руслан Михайленко був удостоєний ордену «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Як і всі захисники, Руслан Михайленко мріяв про Перемогу, мир на рідній землі та щасливе майбутнє. Він віддав за Батьківщину своє життя, і кожен з нас в неоціненному боргу перед ним. Світла пам'ять, низький уклін та безмежна вдячність…У роковини смерті схилімо голови та помолімося за вічний спокій Героя у Царстві небеснім.
